IV. ПЕРША ДОПОМОГА
Бути готовим завжди надати допомогу хворій людині чи потерпілому — це перший
обов'язок кожної гуманної людини Кожен повинен вміти надавати долікарську
допомогу щоб до прибуття кваліфікованого медика зберегти потерпілого в
задовільному стані
Чим перша допомога на мандрівці чи в горах відрізняється від звичайної першої
допомоги^ Тим. що до того, як кваліфікована медична допомога дійде до
потерпілого чи його доставлять до медичного пункту. мине багато часу. Це дуже
ускладнює ситуацію, особливо. копи допомогу потрібно надавати негайно
Тому перша допомога відіграє важливішу роль для збереження життя потерпілого і
попередження подальших ускладнень. При наданні допомоги на вулиці буває
достатньо просто морально підтримати потерпілого до прибуття машини «Швидкої
допомоги» У віддаленні від населеного пункту (на мандрівці) від того, хто надає
першу допомогу, може повністю залежати життя потерпілого Тому володіти навиками
надання першої допомоги є дуже важливо бо в деяких випадках неправильні
дії можуть принести більше шкоди, як просто бездіяльність.
IV.1. ОЖИВЛЕННЯ.
Перелік негайних заходів.
Якщо припинилося дихання, перевірте, чи працює серце; якщо серце б'ється —
очистіть дихальні шляхи. Якщо дихання не відновилося, починайте штучне дихання
рот в рот.
Якщо зупинилося і серце — розпочинайте масаж серця (див. 1.2), Очистіть дихальні
шляхи, якщо вони блоковані, і проводьте одночас но масаж серця зі штучним
диханням.
Як встановити зупинку дихання.
1. Прикладіть вухо до рота чи до носа
Визначення зупинки серця.
1. Знайдіть пульс на сонній артерії чи на зап'ясті (мал. 1).
2. Розіпніть верхній одяг і прикладіть вухо до грудей.
Звільнення дихальних шляхів.
І. Покладіть потерпілого на бік так, щоб голова була нижче від тулуба.
2. Зігнутим пальцем звільніть рот від сторонніх предметів. Якщо язик заважає —
закиньте голову максимально назад, підклавши руку під шию,
Штучне дихання рот в рот.
1. Нахиліться
над тілом потерпілого на рівні його грудей. Потерпілий повинен лежати на спині.
Закиньте його голову назад (мал.2). Затисніть йому ніс.
2. Глибоко вдихніть повітря.
3. Щільно прикладіть відкритий рот до рота потерпілого. Якщо це важко зробити через поранення лиця, попробуйте прикласти свій рот до носа потерпілого.
4. Вдувайте в його рот повітря до тих пір, доки не побачите, що грудна клітка піднімається (мал 3, 4, а, б),
5. Дайте можливість легеням потерпілого звільнитися від видихуваного повітря. Це станеться автоматично.
6. Повторюйте свої дії 5-6 раз кожні 5 с.
7. Якщо під час вдування Ви спостерігаєте піднімання живота, це означає, що повітря вдувається надто сильно і проходить аж до шлунка, що може викликати рвоту. Натисніть на живіт і витисніть з шлунка повітря (мал.5).
Масаж серця,
1. Стадія удару. Перевірте., щоб потерпілий лежав на твердому. Вдарте його в груди зліва від нижньої частини грудної клітки. Цього може бути достатньо, щоб серце запрацювало знову.
2. Стадія стискання.
а/'покладіть долоню на нижню частину грудини,піднявши пальці над грудною кліткою;
б/ покладіть зверху долоню другої руки і прямими руками натискайте вниз (мал. ба, 66). Частота натисків в дорослих — 60 разів в хвилину, в дітей — 90 разів;
в/ проводячи масаж; не припиняйте штучного дихання. Якщо Ви наодинці з потерпілим, натискайте йому на грудну кістку 15 разів. потім двічі вдихайте в рот, щоб наповнити йоголсгсні. Як що Вас двоє-, чергуйте 5 стиснень з одним глибоким наповненням легень.
Ознаки покращення.
1. Зіниці очей: якщо стан потерпілого покращується, то зіниці починають реагувати на світло і звужуються,
2. Пульс на сонній артерії вказус на відновлення роботи серця.
3. Шкіра потерпілого починати набувати нормального рожевого відтінку.
ІV.2. КРОВОТЕЧІ.
Кровотеча — цс виливання крові з кровоносних судин внаслідок порушення цілісності їх стінок- Розділяють тимчасову та остаточну зупинку кровотечі.
1. Тимчасова зупинка кровотечі попереджує небезпечну крововтрату і дозволяє виграти час для підготовки заходів для остаточної зупинки кровотечі — накладання тиснучої пов'язки чи доставки потерпілого до лікарні.
Для тимчасової зупинки кровотечі використовують кілька методів:
а) Притискання судин пальцем. Цей метод базується на притисканні стінки судини в певних анатомічних точках між пальцем і кісткою (мал.7). На кінцівках притискають судини вище рани,на шиї і голові нижче. Стискання судин проводять кількома пальцями.
б) Максимальне «форсоване» згинання руки в локтевому чи ноги в колінному та тазобсдрснному суглобах з наступним закріпленням їх в такому положенні бинтом. Кровотеча послаблюється за рахунок перегинання артерій.
в) Максимальне піднімання кінцівки вверх, що відносно знижує тиск і витікання, крові
Можливе використання цих методів у комплексі Другий і третій метод придатний лише при відсутності переломів.
Накладання тиснучої пов'язки — основний і надійний спосіб зупинки малих і середніх кровотеч. На рану накладають стерильну пов'язку, на неї великий кусок вати чи нсрозмотаний стерильний бинт і тісно забинтовують. При продовженні кровотечі (якщо бинт просочується кров'ю) поверх, не знімаючи попереднього, накладають ще один валик і забинтовують із ще більшим зусиллям.
Існує ще один поширений спосіб зупинки сильних кровотеч — накладання джгута. Однак МІЖНАРОДНИЙ ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ НЕ РЕКОМЕНДУЄ цей метод, так як він дуже часто викликає нсзво-ротні ускладнення. Однак у критичних випадках, коли всі вищезгадані методи є неефективні, необхідно вміти правильно накладати джгут.
2. Накладання джгута.
Для зупинки кровотеч використовують 3 види джгутів: матерча-тий з закруткою, широкий стрічковий гумовий, трубчатий Есмарха. Широкий стрічковий джгут найменше травмує шкіру. Правила накладання джгута <мал. 8 а-г):
а/ тимчасово зупиняють кровотечу притисканням судини пальцем;
б/ на місце накладання джгута накладають . прокладку із м'якої тканини так, щоб не утворилися складки;
в/ джгут розтягують руками і накладають циркулярні тури так, щоб вони покривали один одного;
г/ решту джгута накладають не розтягуючи, кінець закріплюють гачком до ланцюжка;
д / правильне накладання джгута перевіряємо за припиненням
кровотечі з рани, зникненням пульсу і блідості шкіри;
с/ категорично забороняється зверху перев'язувати джгут бинтом і залишати потерпілого без нагляду.
ІV.З. ПЕРЕЛОМИ.
Ознаки переломів:
1. Вимушене неприродне положення потерпілого.
2. Посилення болю при осьовому навантаженні.
3. Порушення функцій опороздатності.
4. Деформація та вкорочення кінцівки.
5. При відкритих переломах з рани можуть виступати уламки кістки.
Перша допомога при переломах:
1. Забезпечте потерпілому нерухоме положення у зручній для нього позі.
2. Переконайтеся, що в потерпілого нормально функціонує серце і він вільно дихас. Якщо цього немає — негайно приступайте до реанімації (див.І).
3. Перевірте наявність кровотечі і зупиніть її
4. Якщо потерпілий при свідомості, то він сам вкаже на джерело болю. Якщо ж він втратив свідомість, обережно огляньте його тіло з метою виявлення кровотеч, припухань та деформацій. Способи унс-рухомлення переломів показані на малюнках.
ІV.4. ОПІКИ.
Опіки — це ділянки тканини, ушкоджені при контакті шкіри з вогнем, окропом, чи іншими джерелами високої температури, електричним струмом, кислотами та іншими їдкими речовинами. При обширних опіках може розвинутися шок.
Перелік негайних заходів при сильних опіках:
1. Перевірте дихання і роботу серця. Якщо відсутнє дихання чи пульс, негайно починайте штучне дихання рот в рот і масаж сер ця. (див.І)
2. Перевірте, чи не перебуває потерпілий в шоці (див.5).
3. Негайно опустіть попечену частину тіла на 10 хвилин в чисту воду. Якщо немає достатньої кількості води, накрийте опік намоченим тампоном.
4. Промийте рану водою і зав'яжіть грубою сухою пов'язкою. Потерпілому можна дати обезболюючі таблетки.
Ніколи не змазуйте рану кремом чи маззю!!! Вони створять тверду шкірку поверх опіку, яка може відкрити рану. Використовуйте дезинфікуючі розчини: фурациліну і перманганату калію (1:5000), 3-4 рази вдень.
При важких опіках ковток гарячої кави чи чаю допоможе відновити втрачену рідину і заспокоїть потерпілого.
Пам'ятайте, що шок набагато небезпечніший для життя ніж сам опік.
ІV.5. ШОК.
Шок — це порушення в системі кровообігу, при якому падає тиск крові, перешкоджуючи їй проходити через життєво важливі органи. Якщо нічого не зробити для підвищення тиску, то може настати смерть.
Перелік необхідних заходів:
1. Перевірте дихання і серцебиття. При відсутності починайте реанімацію.
2. Не рухайте потерпілого з місця без потреби
3. Зупиніть кровотечу, (див,2)
4. Заспокійте і підбадьортс потерпілого.
5. Пошліть за допомогою.
Щоб заспокоїти потерпілого дайте, йому випити теплої кави або чаю.
Також до протишокових засобів відноситься застосування знеболюючих препаратів (промедол, анальгін). Для пиття дають лужної мінеральної води, суміш 4г питтєвої соди і 5.5г кухонної солі на літр води, чай, на 1 л якого додають чайну ложку МаСІ і 2/3 чайної ложки соди.
ІV.6. ОБМОРОЖЕННЯ.
При обмороженні ви повинні швидко відновити втрачене тепло.
Якщо ніс і щоки в потерпілого зблідли чи оніміли, зігрійте їх долонями чи дихайте на обморожене місце до того часу-, поки не відновиться природній колір шкіри. Ніколи не розтирайте обмороженої ділянки. При відновленні чутливості буде спостерігатися пощипування і поколювання шкіри.
Якщо обморожена ділянка нсзігрівається за короткий час, то перед Вами випадок сильного відмороження. Лікування треба проводити в стаціонарі під наглядом спеціалістів.
При обмороженні:
— не розтирайте онімілі ділянки. Якщо обмороження зачіпило глибші тканини, Ви тільки збільшите небезпеку проникнення інфекції;
— не розтирайте обморожені ділянки снігом;
— для зігрівання обмороженої ділянки ніколи не застосовуйте прямі джерела тепла, наприклад, полум'я сірника, вогонь чи гарячу воду.
IV.7. ТЕПЛОВИЙ І СОНЯЧНИЙ УДАРИ.
При сильній спеці і високій вологості може наступити дуже небезпечна стадія теплового удару. Висока вологість перешкоджає виділенню поту, результатом чого може бути раптова лихоманка, втрата свідомості і смерть
Перша допомога полягає в максимальному охолодженні потерпілого. Захистіть потерпілого від прямих променів сонця. Дайте випити підсолену воду. Слідкуйте, щоб потерпілий не захлинувся рідиною. Негайно пошліть за допомогою.
IV.8. УКУШЕННЯ ЗМІЙ.
Після укусу змії розвиваються такі місцеві симптоми: сильний і тривалий біль, внутрішній крововилив, пухирі. Після всмоктування отрути в кров з'являються загальні симптоми: запаморочення, загальна слабість, тахікардія, нудота, зниження кров'яного тиску.
Перша долікарська допомога повинна початися з іммобілізації пошкодженої частини тіла. Отрута поширюється переважно по лімфатичних шляхах. Слідкуйте, щоб потерпілий лежав нерухомо, тоді отрута повільніше всмоктується в кров,
Ніколи не накладайте джгут з мстою сповільнення проникнення отрути!
Не розрізайте місце укусу, щоб висмоктати отруту. Це дуже небезпечно. Ви можете занести інфекцію .
Не давайте спиртного — цс прискорить всмоктування отрути.
Можна промити рану 1 % розчином КМпО, на місце укусу накладають лід.
ІV.9. ПЕРЕВ'ЯЗКИ.
Під терміном перев'язка розуміють процес накладання або заміни лікувальної пов'язки. Пов'язкаскладається здвох частин: матеріалу, що накладається на рану для отримання лікувального ефекту, і фіксуючого перев'язувального матеріалу,
В якості фіксуючого матеріалу використовують простий марлевий, сітчастий та еластичний бинти.
Загальні правила накладання м'якої бинтової пов'язки.
1. Хворому слід надати зручне положення, він не повинен рухатися.
2. Частина тіла, яку перев'язуємо, повинна знаходитися в спокійному положенні з розслабленими м'язами (в функціонально вигідному положенні).
3. Перев'язуючий повинен знаходитися лицем до потерпілого, щоб за виразом лиця слідкувати за його станом.
4. Головку бинта тримають в правій руці, початок — в лівій, бинтують зліва направо, кожен попередній оберт бинта покривають наступним на 111 чи на 2/3.
Головні види бинтових пов'язок.
1. Пов'язки на голову.
а/ пов'язка на око (мал. 10). На ліве око пов'язку накладають справа наліво. Після фіксації циркулярного туру через тім'яну частину і нижче лівого вуха бинт виходить на обличчя у висхідному напрямі і закриває ліве око. При накладанні пов'язки на праве око, бинтують зліва направо;
б/ «чепчик» (мал. 11). Опорний тур бинта йде через тім'яно-вискову частину і служить основою для накладання пов' язки (І). Головний тур бинта фіксують під опорним в правій висковій частині, проводять через чоло до протилежної сторони (II), далі перевертають бинт навколо опорного туру і виводять через потиличну частину у вихідне положення (III,IV);
в/ «вуздечка» (мал-12). Після циркулярного фіксуючого туру на-вколи голови по задній і боковій поверхні шиї бинт переходить по підборіддю і щоці і піднімається вверх. З лівої щоки тур бинта переходить на вискову і тім'яну частини і дальше опускається вниз до підборіддя.
2. Пов'язка ічї грудну клітку (Дезо). Є обов'язковим фіксування полотняного валика під пахвою з хворого боку, що дозволяє відвести руку від тулуба. Бинтувати починають на здоровій стороні. Другий тур іде косо вверх по грудній клітці. Третій — огинає знизу передпліччя пошкодженої сторони. Четвертий тур опускається зверху вниз по задній поверхні грудної клітки і виходить під пахву здорової сторони- Всі тури повторюють 4-5 разі в (див. мал. 13).
3. Пов'язка на живіт і таз — колосовидна (див.мал.14,а). Після фіксації циркулярного гуру навколо живота бинт направляють по передній поверхні косо вниз, далі навколо стегна, нижче ягодичної складки і вверх. Кожен наступний тур зміщуємо на 2/3.
4. Пон я.іш и;і верхню кінцівку:
а/ спіральна пов'язка на один палець (ма.і4.б). Фіксуючий тур-в нижній третині передпліччя.По верхній стороні кисті бинт виходиті на фалангу пальця. Спіральні тури бинта йдуть до основи пальщ Лінчується пов'язка на нижній третині передпліччя. При яакліанні пов'язки на всі пальці отримуємо рукавичку;
б/ пов'язка на кисть <мал.15,а);
в/ черепашача пов'язка на ліктьовий суглл Фіксуючий тур — у верхній частині передпліччя, потім - почсргае накладання турів на плече і передпліччя <мал.15,г):
г/ колосовидна пов'язка на плече . Фіксуючий циркулярний тур - навколо плеча. Потім низхідвй тур по передній поверхні грудної клітки через здорову
5. Пов'язки
на нижню кінцівку:
а/ пов'язка на стопу (мал.14,д). фіксуючій тур — в нижній частині гомілки. Дальше бинт проводять по боювих частинах стопи. Фіксується циркулярними турами;
б/ циркулярна пов'язка на коліно
в/ хрестовидна пов'язка на стопу (мал15,е). Бинт у вигляді вісімки проходить навколо стопи;
г/ пов'язка на 1-й палець стопи
IV 10. ПЕРЕНЕСЕННЯ.
ІV.12. ВИКЛАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ НА ТАБОРІ.
Інструктором 1 допомоги на таборі повинна бути людина, яка володіє необхідним об'ємом знань і пракіичних навичок. Заняття по винні складатися з теоретичної та пракіичної частини. Всіх слухачів необхідно в цікавій формі навчити правильно надавати І долікарську допомогу, що мас вирішальне значення при нещасних випадках.
Теоретичні заняття включають питання про необхідність гігієни та вимоги санітарії на таборі, правила поводження з вогнем та таборовим інвентарем, прорізні види можливих ушкоджень та травм. Ця частина занять повинна займати не більше як 2 год. таборової програми. Одне заняття (1 год) треба присвятити таборовій аптечці; з яких частин вона складається, які медикаменти та предмети повинні в ній бути, їх кількість та призначення,
IV.12.1 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.
Займає більшу і головну частину занять. Потрібно попередньо підготувати засоби та інструменти для надання 1 допомоги. Кожен юнак чи юначка повинні мати змогу практично оволодіти всіма необхідними навичками.
Орієнтовний план занять (по 1 год) та необхідні предмети для кожного заняття.
1. Реанімація (спальник чи хідничок, згорток матерії, рушник).
2. Кровотечі (бинт, дерев'яна паличка, джгут, вата).
3. Переломи та способи перенесення потерпілого (спальник, два наплечники типу «Єрмак», дві жердини довжиною Зм і а 10 см, палиці для шин, шнурки (2 по 3 і 1 — 10 м, хідничок, 2 рушники, 2 пластові ремені).
4. Опіки та обмороження, тепловий та сонячний удар, шок, уку-шення змій.
5. Перев'язки (по І бинту на кожного учасника).
ІГРИ.
Закріпити і перевірити теоретичні знання з І допомоги можна, використовуючи гру та її елементи.
1. Естафети з використанням навиків надання І допомоги, перенесення, перев'язки та ін. Оцінюється якість надання допомоги та швидкість.
2. Окремі точки 1-ї допомоги в рамках теренової гри. Наприклад:
за азимутом'необхідно знайти потерпілого і надати йому необхідну допомогу (знерухомити перелом, зробити ноші тощо).
3. Гра Кіма з різними медикаментами. Учасники мусять пояснити також спосіб застосування ліків.