Меню
  Головна
  Новини
     Всі новини
     Пласт -овий Архів
     Календар
  Хроніка
  Пласт -ова Бібліотека
  Про нас
     Петро Сагайдачний
     Наш курінь
  Фотоальбом
  Від хіхікала
  На який табір поїхати?
  Гостьова
  Пласт -овий Форум
     Нова тема
     Зареєструватись
     Користувачі
     Свої налаштування
 
  Календар новин
 Жовтень 2017
пнвтсрчтптсбнд
       1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31      

  Рейтинг
bigmir)net TOP 100
  Говерля 2005
Говерля 2005
Говерля очима Дударика

Говерля очима Дударика

 

Цього літа я вирішив поїхати на КМТ „Говерля – 2005”. Збір на табір був у Івано-Франківську. Туди всі львівські, в тому числі я, добиралися на поїзді. Місця в нас були не вельми хороші. Ми всі їхали в загальному вагоні. Зі Львова ми виїхали десь об 11 год. вечора. Наш поїзд зупинявся всюди, де тільки можна було. В 5 год. ранку ми вже були на Франківському вокзалі. Нас зустрічав бунчужний – Кубинський Андрій або як його називають в народі „Кут”. Він повів нас усіх на станицю. З походу „Вокзал – Станиця” я запамятав „вічний вогонь” і все! Вулицями Франківська я рухався на „автопілоті”. В моїй голові крутилася думка про теплий спальник, в який я дуже хотів залізти. Деякі люди, прийшовши на станицю, відразу пішли „розвідувати” територію міста. Я ж, з великою радістю, заліз в спальник і заснув...

Далі була реєстрація, пакування продуктів по наплічниках...та інструктаж. На ньому нам розповіли про відділення УПА-ЗахідГоверля”, про історію УПА і т.д. Після цього ми підняли свої наплічники і потусували. Ми йшли, йшли, а дорога не закінчувалася. Я був впевнений, що це почався табір. Але, насправді, це був „марш-кидок”. Ми вийшли за місто, пройшли селом, а далі через поле і ліс дорічки. Там в нас була ватра і кожен учасник повинен був придумати собі псевдо. Я взяв своє старе розPRене псевдо – „Дударик”. В моєму гуртку були „Морква”, „Алича”, „Горошина”, „ Узвар”, „Редиска”, „Абзац”, „Персик”, „Фенікс”, „Полуничка” і „Вареник”. Після ватри ми всі дружно потусували на вокзал. На вокзалі йти далі відмовилися дівчата з Луцька. Вони поїхали додому. А ми, сівши в поїзд, попрямували до Ясіні. З цього села брав початок маршрут нашого табору.

Приїхавши туди ми пішли до школи. Розклали намети на її території. Трішки покимарили і в дорогу. Кожному відтинку (гуртку) дали провідника. Нам випало іти з Андрієм Жупником (він же „Жук”). Після пройдених 5 км я вирішив зняти свої берциі і наступні 195 км я пройшов в кедах. Я вдячний країні Китай за хороше взуття.

Після Ясені ми видерлися на хребет Свидовець. Такої краси я ще не бачив. Потім були гори Татарука, Темна, село Усть-Чорна. Далі в нас була днівка. Ми відпочивали на Теребовлянському водосховищі. Там в мене, як і в інших, „повідкривалися” якісь болячки. Наприклад, в мене на правій нозі було 12 мозолів, піднялася температура і болів живіт. Коли прийшов вечір я прийняв аспірин і пішов спати (з надією що завтра буду здоровий). Але далі продовжувало морозити, боліла голова. А хлопці, які спали зі мною в наметі, чомусь не закривали свої писки і продовжували говорити після команди „Нічна тиша”. Це, напевно, не сподобалося проводу, тому всім, хто був в нашому наметі, сказали вилізти. Як тільки ми вилізли, бунчужний сказав нам піти за другом „Роландом”(він же Олег Гула). Ми побігли в глиб лісу. Кожні 100 м відтискалися, присідали і далі бігли. Я дуже спітнів і напевно завдяки цьому в мене впала температура. Коли ми лягли в намет, то моментально „виключилися”.

Далі знов був похід. В останній день нам прийшлось за короткий час пройти велику відстань. Коли ми дійшли до Воловця наша радість не мала меж, адже це закінчилася мандрівна частина табору. Далі були переїзди з Воловця до станції Лавочне, далі до Славська і на місце „ЛШ”.

Там були інструктажі по скелелазінню, був змаг з „лисячого бігу”. На Спаса нам в табір принесли яблука, ми спочатку їх посвятили, а потім з радістю з’їли. В останній день нам зробили дві мандрівки. Спочатку ми ходили в Славське до церкви, а перед церквою зайшли в музей. В ньому старший пан розказав нам про історію краю і показав криївку. Це все було до обіду. Після обіду ми пішли на Маківку, де вшанували пам’ять полеглих там хлопців. Ще, на горі, нам роздали футболки. Прийшовши до табору, мене вирядили робити ватру. Ватра була до першої години ночі.По табору ходили чутки, що нас мають збудити в 3 годині ночі, щоб ми на 5 встигли на поїзд. Але це були тільки чутки. Насправді вставання було в 6 годині ранку. А в 9 год в нас був поїзд до рідного Львова. В поїзді я марив. У Львові нас зустрічав Юрко Гвоздович. З вокзалу ми пішли на станицю. А на подвір’ї славнозвісної Львівської станиці відбулося закриття. Нам дали відзначки, посвідки і ми всі розійшлися.

Я і ще кілька юнаків та юначок пішли на домівку до „Данилків”. Там лежали наші речі. Які ми віддали в Ясині. Там я попрощався зі всіма і поплентався до рідного дому.

Користуючись моментом хочу подякувати всім з 3 гуртка, а також передати привіт всім хто мене знає.

 

„Дударик”,

він же учасник,

він же Мирко.

  Проекти порталу
 Розроблено: a-t-bel
 ПЛАСТ НСОУ Львів - 2004-