Меню
  Головна
  Новини
     Всі новини
     Пласт -овий Архів
     Календар
  Хроніка
  Пласт -ова Бібліотека
  Про нас
     Петро Сагайдачний
     Наш курінь
  Фотоальбом
  Від хіхікала
  На який табір поїхати?
  Гостьова
  Пласт -овий Форум
     Нова тема
     Зареєструватись
     Користувачі
     Свої налаштування
 
  Календар новин
 Серпень 2017
пнвтсрчтптсбнд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30 31    
       

  Рейтинг
bigmir)net TOP 100
  Джура 2005
Джура 2005
Для мене табір розпочався ще 8 серпня на львівському вокзалі. Сіли в поїзд, помахали батькам на прощання і пообіцяли, що все буде добре. Нічка, нажаль, була весела для двох інтелектів, які не давали спати усім нам. Трохи поспавши, встали, одягнули одностої і вийшли в Черкаси. Думали, що біля вокзалу буде людно і багато транспорту і нам буде легко добратись до станції. Ну, почали розшукувати провулок Будівельний. Питались водіїв маршуток, які відповідали: „А де це таке є?!” Запитали в таксиста, який спрямував нас до траси, на якій ми всілися в тролейбус, у якому лише один пасажир зорієнтував нас на якій зупинці вийти. До речі, коли ми вийшли з вокзалу, то зустріли хлопаку з Дніпропетровська. Виходили з тролейбуса, двері закриваються, а того хлопаки нема. Але потім він таки знайшов Будівельну. Ми трошки помучились, але добрались до станції Юних Натуралістів. Там мене кльово підстригли, що пізніше навіть сподобалось батькам. За це особлива подяка другу Колобку. На станції відбулась перевірка одностроїв та виряду. Попереносили з станції в автобус реманент, зручно всілись і поїхали на місце майбутнього першого козацького табору „Джура”. Ми завжди були втомлені, а як їхали автобусом то через півгодини засинали. Проїхали 15-ти кілометрову дамбу і ще 7 км до табору і прибули на місце роз таборування. Почалось роз таборування і тут – сюрприз! Алярм в плавках! Це була перша теренівка на таборі. Я був в першому десятку (гуртку) ще з двома львівськими хлопаками та одним з Донецька. У перший день були черговими на кухні, яку мали зробити. Я з львівським другом почав копати ями. Копали їх довго, бо грунт плодючий і у ньому дуже багато коренів дерев і рослин, та й каміння не мало. „Накопали” багато часу і три ями. Побігли на кухню і давай готувати вечерю. Перша ватра, знайомства, придумування псевдо… Я стійкував першим, саме тоді, коли відбувся алярм, який перед нічною тишею був пообіцяний нам другом бунчужним. Усі стали у коло і по черзі називали своє псевдо і псевдо наступника. Пройшли декілька кіл і пішли хто спати, а хто стійкувати. Ранок, вставання, купання в річці, відкриття дня, сніданок, проведення різноманітних гуті рок, бойовий Гопак, купання, обід, ще гутірки, Гопак, купання закриття дня, вечеря, ватра – ось такий, приблизно, був плановий розподіл дня. Приблизний тому, що десь додавались теренівки, коли треба було, десь мандрівки. Одна з них була в Канів на Чернечу гору. Напевно, обов’язком кожного українця є побувати на могилі Т.Г. Шевченка. Це відчуття, які неможливо переказати. Гід розказав історію музею, який на превеликий жаль був на реставрації як зовні так і всередині, показав хатину наглядача за могилою Великого Кобзаря. Побували десь з 5 хвилин у канівському заповіднику над могилою засновника. Нам і тут не пощастило – заповідник був закритий. Прибули до табору і продовжили життя в ньому. Теренівки. Було їх не мало, але й не за багато, деякі – навіть нічні. Усі вони будувались на темі „козаки і татари”, але у кожній була й своя родзинка. Була ще одна велика мандрівка. Перед нічною тишею нас попередили, що татари наступають і нам треба залишити табір. Дали список виряду який нам буде потрібний і сказали йти складати наплічники і лягати спати. Збудили нас в 3-ій ранку-ночі, дали кожному по дві консерви і хлібині, і ми побігли аж до станції. Доспали у поїзі і пішли в гості до „Легіону”. Довгенько топали ніжками, прийшли, а легіонерів на таборі нема. Тому, чекаючи їх, ми довго робили те, що нагадувало халяву: спали, купались і „засмагали” на жаркому сонечку. Поїли і почався лисячий біг. Наш десяток бігав швидко, але, нажаль, першості не здобув. Трохи збились з графіку, тому всі джури переночували в лісі, кожен в своєму шелесті. В ночі був дощ і деякі по промокали, але на щастя мій не промок і я прокинувся сухим. Вранці сіли на автобус, що й пришвидшило добирання. Ну, ясна річ, халяви не буває, тому після автобуса продовжили лисячий біг, який почався в Суботові, а закінчився в Чигирині, де наш десяток таки взяв першість. У Чигирині покупались, відвідали музей Богдана Хмельницького, були на Богдановій горі, де священнослужителі відправили молебень, а пізніше послухали від нашого осавула (заст.. коменданта). Помітили, що усі відомі пам’ятки знаходяться на вершинах і до них прокладено дуже багато сходинок. Спустились до низу і сіли в автобус, який довіз нас аж до табору, де нас зустріли з хлібом та сіллю. А як тільки сіли вечеряти: „Алярм!”. Приїхала в гості голова КПС. І її зустріли з хлібом та сіллю. Походила по табору, поспілкувалась з проводом і поїхала далі по справах. Не помітили ми як минули ще декілька днів, а тут і кінець табору. „Знесення” табору, остання збірка, закриття табору. Останній раз побачили свої щасливі мордочки, хоч і всередині, насправді, було сумно (хоч це й не кінець світу), та й гайда ДОДОМУ!

Матвій Дух
  Проекти порталу
 Розроблено: a-t-bel
 ПЛАСТ НСОУ Львів - 2004-